ГІЛЬГАМЕШ У КРАЇ Частина друга

- А шо це у вас таке, діду? - Гільгамеш озирав море людських голів. Багато хто тримав кам"яні таблички з надписами клинописом: "Аккадяку на гілляку", "Монголо-татарську банду геть!", "Я хочу мереживні трусики і у Вавілонський Союз".
Трохи віддалік стояв броньовик, з якого всім бажаючим продавали коричневі цукерки та ячмінне печиво.

- Та це майдан, синку, - дід зняв бриля і почухав спітнілого лоба, - Це наша національна гра ще з допотопних часів. Ну то як? Готовий?

- Атож, - хитнув головою Гільгамеш, косячи оком на симпатичну дівулю, що тримала у руках каменюку з гаслом про мереживні трусики, - Я б з неї мереживо то познімав би... егеж...

- Цить, дурню. Тобі не про дівок, а про бій думати треба. Ось він.

Гільгамеш озирнувся. Через майдан ішов кремезний чолов"яга у чорному плащі і якоюсь дивною головою. Коли він підійшов ближче, Гільгамеш розібрав, що то чорний шолом. У руках Сварога була тільки невелика паличка, з якої на два ліктя струменіло червоне світло.

Гільгамеш здивовано глянув на неї.

- Він з неба упав років двісті тому на якомусь кориті. А це в нього меч-кладенець, - пояснив дід, потім виліз на пагорбка і голосно гукнув:

- А ну тихо, скотиняки! Розкричалися! Бій іде до 12 раундів. Переможе той, хто.. хто переможе.

- А чо у нього морда закрита? - спитав Гільгамеш.

- А її бачити не можна, бо всім буде пи.... Погано.

- Що робити будемо? - прошепотів сполотнілий Енкіду.

- Відступати нікуди, - зітхнув Гільгамеш, - Позаду Межиріччя. Чуєш, діду, а судді хто?

- Суддями буде народ, - відізвався той, - Готові?

- Гей ти, - крикнув Гільгамеш, - я Гільгамеш, шумерський цар, а ти хто?

- Брешеш, собака, Аз єсмь царь! - долинуло з-під шолому.

- Тю, він наче з танка базлає, - підморгнув до Енкіду Гільгамеш, - Пояснюю для тих, хто в танкові - бити буду боляче, але акуратно, - гукнув уже до Сварога.

- Куля в лоб, то куля в лоб, - змахнув мечем чувирло у шоломі.

- Був би в мене такий шолом, я б теж про кулю повидєлувався, - сплюнув Енкіду.

Гільгамеш вийняв свого меча. Майдан ошелешено завмер. У шумерця був такий самий меч як і в Сварога. Тільки зелений.

Сварог повільно підійшов, подивився на Гільгамеша, і, важко дихаючи, промовив:

- Ай єм йор фаза, Люк!

- Га? - не допетрав Гільгамеш.

- Я батько твій, довбню! - з цими словами Сварог скинув шолома.

Майдан аж задихнувся, а потім у повітря полетіли шапки і крики:

- Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!

- Ну нічого собі, на вихідні на вилазку з"їздили, - прошепотів сам до себе приголомшений Енкіду...

(далі буде)

https://kinomehanik-max.livejournal.com/639567.html

Метки: истории, юмор