Я поет, зовуся… Драч

Пример творческой эволюции "выдающегося" украинского поэта.

Почти 50 лет назад Иван Драч "дышал Лениным"

Дихає осінь, дихає світ густий,
Машини дихають по кісточки у листі...
Нам випала доля ленінцями зрости
На сизому вітрі, на синьому хисті.

Диха Вітчизна в розльоті брів -
Донор планети з тривожною кров'ю.
Дихає зрілість моя на зорі
Землею крицевою і цукровою.

Віра - це праця. Все інше - тля.
Дихаю Леніним до останнього подиху...
Навшпиньках завмерла сива земля
В передчутті вогнеликого подвигу.

Теперь же он посвящает свои вирши Лугандонии:

Лугандонiя

Президенте Кучмо,
А ми вас домучимо!
Стріляємо кучно,
То колись і влучимо.
Коли не прижучимо,
Вам мотузку зсучимо!
— Дурні хлопці — мудраї,
Патріоти Ви мої!
Ми ж у двадцять першім віці
Тож дивімось Правді в вічі!
Вік — паскудний,
Але наш!
Думаймо про патронташ!
Стримаймо гарячу кров,
Бо тече вже як Дніпро!..
Хлопці, у гандоні я!
Вашу душу
Й мою мучить
Оця Лугандонія.
Порошенко
Вирік вперше
— Оце твоя доня є,
Богом клята
Переклята
Наша Лугандонія!
Вникніть у мою досаду,
Ющенку віддав я владу,
А не Януковичу.
Хто недавно вам посіяв
— Україна — не Росія!
Цвіт росте до овочу...
Що ж ви губите мене.
Я ж бо вам не Паганель,
Це ж не Патагонія,
Та й не Македонія,
Не то що — Японія.
Божа це іронія —
Просто Лугандонія!
Козачки оті, Чечени!
Хапаюсь за скроні я,
Янукович з ними в зоні,
З бандою у зоні я,
Лугандони два,
Як поні.
З ними третій поні — я!
Ні Києва,
Ні Москви —
Нічия колонія.
Будем як Японія!..
Це злодії у законі
Чи просто — агонія?!
Набираюся я, басу,
Наче вже
На сконі я,
Бо немає в нас Донбасу,
А є Лугандонія!
Президенти —
Всі у схроні!
Завжди —
На кордоні я...
А під серцем,
Як змія,
Клята Лугандонія!..
Був би тут
Ахметовланд
Чи дурна Тарутія
А то всюди диверсант
А то всюди в скруті я.
Віддав би я Пінчуку
Чи коротше — доні я!
Хто ж дурний,
Хоч надрукуй —
Чия-бо Лугандонія!
Льоні — два, чому ж це я
То покличте
Донія
Чи іншого патріота.
Розберусь
У громі я
— Президенте Кучмо!
Ми миндаль Вам
Вручимо!
І не будем тузлити...
Розрубайте вузли ті!
Я меча уже кую
Вам на церемонію!
Розрубайте
Лиш змію —
Кляту Лугандонію!..

Однако какая потрясающая творческая эволюция!

http://zlobny-les.livejournal.com/316632.html

Метки: война, литература, политика, Украина, юмор