Біля могили Монгольсько-Індусському Солдату, або Дай, слон, на щастя хобота мені!
Біля могили Невідомому Солдату
Я на коліна стану і заплачу:
Спокійно спи, герой із Улан-Батору -
Фашистську погань ти лупив добряче!
А може, ти з далекого Мумбаї?
З робочої сім'ї простий хлопчина?
Пройшов війну від краю і до краю,
Боровся й вмер за нашу Батьківщину?
Все не дарма, солдате, так і знай!
Тебе ми не забудемо ніколи,
Ми зобов'язані за наш квітучий край
Геройським подвигам індусів і монголів!
***
Висадка в Нормандії
Дай, слон, на щастя хобота мені!
Я про такого хобота мєчтаю...
Чи знаєш ти про те, ким був мій дід?
Не знаєш... ніхера ти, слон, не знаєш!
В сорок четвертім, в червні, рано вранці
Верхи на вірних бойових слонах
Не янкі, слон, не янкі й не британці
Кров проливали на нормандських берегах!
Від крові береги були червоні,
У хуртовині стріл, вогню і диму
Змішались в купу і слони, і коні,
Тіла індусів і монгольських побратимів!
Повір же, слон, все саме так було!
Про це в підручниках напишуть дуже скоро...
Мої слова підтвердить сам Хуйло -
Він, слон, усім історикам історик! (с)
http://bell-mess.livejournal.com/1320189.html
(никто еще не проголосовал)
Loading...