«Вмєстє з послєднім снєгірьком помрем обоє!»
В продолжении темы "УЖЕ КОРОВЫ ПЛАЧУТ" .
А я ржу и восхищаюсь нашим талантливым народом.
" Корова плакала в стєпі,
Навзрид ридала :
" Які ви, хунта, всі тупі!
Я ж вам давала
І молоко, й сметану й сир,
І, даже мясо.
Вегетарьянка я всю жизнь
І жизнь спартанська.
В корови в темних закутках
Сільськой глубінки.
Раз в год побачиш лиш бика
Щодня - дубінку.
Щодня : трава, трава, трава...
На зиму - сіно.
Щодня : давай, давай, давай
Надої пінні.
Як ви безжалосно тягли
Мене за вимя!
Яке дурне мені дали
Коровьє імя!
А я ж боялась і бодать
Під ребра рогом.
Бо мясокомбінат -
Не та дорога,
Котрою має в мір іти
Коровьє стадо.
Я поняла : шоби спастись -
В Росію нада!
Там рєки всі із молоком
І гори масла.
І красна зірка над Кремльом
Ще не погасла.
Висить там всюду рускій дух
Парнокопитний.
І рускій мір, як в нас в хліву,
Ним весь пропітан.
Но перейти через Донець
Ми не зуміли..
Такий пічальний наш кінець.
Я заревіла.
Я замичала на весь мір
Коровьїм бунтом.
Яка сметана? Який сир?
Усі ви - хунта!
А хрєн вам : крові з молоком,-
Зірву надої.
Вмєстє з послєднім снєгірьком
Помрем обоє!"