Читать полностью: http://bit.ly/2lXEcXQ

https://opd-voshod.livejournal.com/15617567.html

ПРИТЧА ПРО КРАСУ

Арістотель-мудрець Олександра навчав
І такий у альбом йому вірш написав:
"Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя — жіноча краса.
Тільки мудрість, наука і старші літа
Подають проти неї міцного щита".
Арістотель-мудрець по садочку гуля, —
Бач, Аглая іде і очима стріля!
Та Аглая, котрої надземна краса
Звеселяє людей і самі небеса;
Та їдких її слів і шпаркого ума
Всі боялися, навіть цариця сама.
Арістотель дівчині гаразд придививсь,
Як повз нього ішла, низько їй поклонивсь
І промовив: "Аглає, благаю, молю!
Над всю мудрість, над сонце тебе я люблю.
На часок-волосок вволи волю мою, —
Чого хоч загадай, я для тебе зроблю!"
Усміхнулась Аглая. "Се ж почесть мені,
Що на мні зупинив свої очі ясні
Той мудрець, що пишаєсь ним Греція вся,
Що умом обняв землю, зглибив небеса.
Я твоя. Що захочеш, зо мною чини,
Лиш одну мою просьбу в тій хвилі сповни.
По саду тім, де в'ються доріжки круті,
Півгодини мене повози на хребті".
Усміхнувся мудрець. Дивні примхи в дівчат!
Та дарма! Обіцявсь, то вже годі бурчать.
І хламиду він зняв, і рачкує піском,
Його очі Аглая закрила платком,
І сидить на хребті, й поганяє прутком.
Так заїхали враз аж на площу садка,
Де під тінню дерев край малого ставка
Олександер сидів, його мати й весь двір, —
Срібний сміх там лунав, і пісні, й бренькіт лір.
А Аглая кричить: "Ну, мій ослику, ну!"
Ще мінуточки дві! Ще мінутку одну!"
Аж у круг двораків його дівка пуста
Завела, і зіскочила живо з хребта,
І платок із очей поспішилася знять…
Що там сміху було, то й пером не списать.
Арістотель-мудрець Олександра навчав
І такий у альбом йому вірш написав:
"Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя — жіноча краса.
Ані мудрість, наука, ні старші літа
Не дають проти неї міцного щита.
Се я сам досвідив. Лиш мертвець та сліпець
Може буть проти неї надійний борець".
***

Мудрец и красотка

(вольный перевод "Притчи о красоте"/ "Притча про красу"/ Ивана Франко)

Чтоб сравнить Александр все опасности мог,
Аристотель сложил поученье-стишок.

"Хоть страшатся и лезвий, и стрел, и огней,
Но прекрасные женщины все же страшней.

Лишь мудрец, просвещенный, годами старик
Одурачить не даст себя прелести их".

Вот учитель в саду размышляет. А вот
Та Аглая, что взглядом скользнет - в плен берет.

Ослепляет недаром. Звучит ей хвала,
Что, должно быть, богам как и людям мила.

Но в придачу коварна, остер язычок,
И царица при ней только терпит - молчок.

Аристотель разумный внимателен был,
Как увидел красотку, уже не пустил:

- Дорогая! Хотя я немало познал,
Но превыше познаний тебя пожелал!

Удалимся; когда б я тобой обладал,
Все, чего не захочешь, тебе бы я дал.

- Как мне лестно любовь разделить мудреца,
Чьи ученость и ум не имеют конца!

Познавая, немало потратил он сил,
Очевидно, богам как и людям он мил.

Я твоя. Не плати за усладу никак,
Но исполни невежде один лишь пустяк.

Полчаса по садовым дорожкам, позволь,
Мы поездим: я всадница, ты - гордый конь.

Аристотель дивится: причудлива мысль...
Но раз сам посулил - так исполнить берись.

Он на всех четырех без одежды стоит,
Взор философа женским платочком закрыт,
Повезет, куда прутик любимой велит...

Слышит он: говорят и приятно поют.
Он выходит сейчас на полянку, где пруд.

Александр, его мать и ближайшие там
Придаются досугу и сладким речам.

А Аглая им правит: "Ну, ослик мой, ну!
Два...три раза шагни - и я ношу сниму!"

И в собранье изысканных тех наконец
На спине озорницу привозит мудрец.

Завела, соскочила, платочек долой....
Сам не знал Аристотель, какой он смешной!

Чтоб забыть Александр этот случай не мог,
Аристотель исправил свой давний стишок:

"Мы страшимся и лезвий, и стрел, и огней,
Но красавица - вот кто угроз всех страшней.

Пусть ты мудр, просвещен, пусть годами старик -
Побежишь ты ослом для услад дорогих.

Помни опыт мой, царь! Не подвластны красе
Только мертвый и тот, кто не видит совсем".

Перевод 28.08.2016

Переводwolfriend - ближе моего к оригиналу и богаче деталями.

Однажды я видела, как эти стихи поставили. Один известный львовский актер исполнял их на юбилейном вечере со своим курсом (он, понятно, был Аристотелем, Аглаей - студентка, а остальные студенты - массовкой типа группа поддержки). Стихи они пели как веселый рэп. Вот только ездила ли она на нем верхом - не припомню.

http://valya-15.livejournal.com/706308.html

http://nicolas83.livejournal.com/20125.html

Подозреваю, грузин сказал нечто более экспрессивное

http://vorchunn.livejournal.com/1002552.html